Всім привіт! Щоразу збираюся повернутися до вас на повну силу після цих уривчастих періодів активності і щоразу мені соромно, що я так вас останнім часом мало бачу через свої пости. Це головна причина, чому я мало пишу останнім часом, бо постійно повернення відкладаю і воно здається все менш і менш природнім. Страхи і рефлексії – це моя біда. Але я вмію біди переступати.

Отже, вибачайте, але зараз на вас поллється “золотий дощ”. Мама знову з вами.

Цьомки!