Друзі, сьогодні пропоную вам подивитися лекцію Антіна Мухарського про жлобів, рагулів, одним словом про той мікрокосмос, частину якого я теж пробую тут вивчати. Для привернення уваги ось вам робота Івана Семесюка і цитати Леся Подерв’янського:

 Не з відео: “Я зрозумів, чому жлоби полюбляють гламур. Це настільки очевидно. Це фізичний закон, як Ломоносова-Лавуазьє. Жлоб, по суті, – корявий, а гламур – гладенький. Коряве тягнеться до гладенького по природі своїй, як інь до янь, холодне до теплого, мокре до сухого. Це закон. Тут нічого не поробиш. Чим корявіша країна, тим більше в ній гламуру, бо гламур – гладенький, лакований. У Парижі жоден мудак не купуватиме собі сумочку Louis Vuitton за 2 тисячі євро, бо Франція – гладенька країна, тому вона експортує гламур у коряві країни. Адже гладеньке на гладенькому з’їжджає, гладеньке чіпляється лише за коряве”.

З відео: “Гламур – це глянець, лакіровка, брехня, життя, якого насправді немає. Гламура, по суті, тому і не існує, це те, чого немає, фальш. По суті, гламур і є ідеал жлоба. І це природньо, за своєю природою корявий жлоб тягнеться до всього прилизаного, протилежності притягують одне одного: тепле – холодне, сухе – мокре, інь – янь, жлоб – гламур”.

Дивіться, рекомендую.

фото (c) semesyuk, відео via CanActions

1. Ljalja-Olja коментує:

   Обожнюю нові проекти Мухарського! Оце у чувака почуття гумору!)))

     Ljalja-Olja

2. actualis коментує:

   Мур-мур-мур, ми любим гламур.
   Всьо гниле сховаємо під майку від Кутьюр.
   http://mr1garik.livejournal.com/442373.html

   Culture is becoming a luxury
   http://www.presseurop.eu/en/content/article/3194271-culture-becoming-luxury

     actualis

3. Віка коментує:

   Він говорить речі елементарні і саме собою зрозумілі для кожної людини з нормальним рівнем культури. Але говорить так, ніби відкриває Америку. І все ж я згодна з тим, що ця тема має звучати – і чим більше її будуть проговорювати і чути, тим більше душ буде врятовано від повального рагульства і жлобівства.

   І ще одне, відвідування Мистецького арсеналу ще не означає посвячення в культ нежлобів

     Віка

   • їока коментує:

     Кого буде врятовано??? Як на мене,це ще з дитсадка треба проговорювати,а дорослим людям,які вже вважають себе дотичними до ХЛАМУру,допоможе хіба шо астероїд на голову.

       їока

4. !!!! коментує:

   ……..І ще одне, відвідування Мистецького арсеналу ще не означає посвячення в культ нежлобів……..

   ПОВНІСТЮ ЗГОДЕН!

     !!!!

5. Люля коментує:

   Неправда, що вихідці з села, потрапивши в місто, стають жлобами. Це ще одна ознака жлоба – думати, що хто працює на землі, або руками – апріорі жлоби. Я не знаю нікого серед знакомих, хто б виїхав із села, і тим не менш, чимало жлобів. Жлоб – це для мене насамперед той, хто хоче гроші не заробити, а “намутити” будь-яким способом. А, намутивши, показати, чи от машиною, чи Луї Вітоном підробним. І взагалі, Антін шкрябає по поверхні, якогось глибокого аналізу суспільства і жлоба в ньому я не побачила.

     Люля

   • Ljalja-Olja коментує:

     Рекомендую почитати його книгу “Доба, або сповідь молодого бандерівця”. Там багато по чому він пройшовся і про жлобах в тому числі. Написано доступно, через сприйняття пересічної людини, молодого актора, який стикається з різними людьми в житті і в театрі і, в ркезультаті, робить висновки. Як то кажуть, “не в бровь, а в глаз”.

       Ljalja-Olja

     • Ганко коментує:

       Почала читати в книгарні Є, мене не зацікавило. Дійсно, якийсь передбачуваний потік слів, без родзинки. Хоча, може книгу по перших сторінках не судять.

         Ганко

       • Фендерович коментує:

         А хтось із великих сказав про рецензії:”Щоб зрозуміти що яйце тухле,мені не обов’язково треба зжерти його повністю”.

           Фендерович

6. Фендерович коментує:

   І тут Остапа понесло. З якою увагою дядьки і тьотки не відриваючи очей втикають у таку хуїту. Мухарський зі своїми хуйдожнегами знайшди тему завдяки якій можна світиться і трохи кормиться.
   І можна таки подумати шо відвідування всіх цих арсенале,бієнале чогось варті.Як і читання сучасної макулатури. Я як завітаю кудись,так сон розуму породжує чудовиськ,та й все тут. Самі туди ходіть,естети хуєві.

     Фендерович

7. Ганко коментує:

   Я б не сказала, що наш вітчизняний гламур – це щось гладке. Воно швидше напищене, нашароване, підкручене завитками, вкрите рельєфними паєтками, вензелями і бахромою. А Мухарський – трохи вторинний чувак, у всьому, що він робить. От навіть тут він словами Подерв’янського скористався.

     Ганко