з одного боку я з вами погоджуюсь стосовно того, що треба давати допомогу повноцінним родинам. але як визначити цю повноцінність? тут же справа не тільки в тому, самотня жінка чи є чоловік. у мене дуже багато знайомих виросли без батька, але мені важко назвати їх родини неповноцінними бо мами займаються дітьми.
але пам’ятаю пару років тому були в гостях, для фону працював телевізор, розказували там про Табачника (не того шо міністр, а того шо акордеоніст), про те як він допомагає сиротам і бідним людям. і показують картину маслом: він подарував будинок і немалу суму грошей якійсь циганській родині, типу як дуже бідній. там дуже багато малих дітей, і водночас багато дорослих мужиків, які чомусь взагалі ніде не працюють. от цікава картина: енергія робити дітей у них є, а енергії працювати немає. а про те, що ці дітки будуть їсти, у що вдягатись, як вчитись і лікуватись вони взагалі не думають. головне запліднитись, виносити, народити, отримати від держави гроші – а там трава не рости.

  Helga